Eze 8 | UkrOgienko | STEP | Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?

Ezekiel 8

Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе! 1 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?

Немає нічо́го ново́го під сонцем!

2 Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть! 3 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно. 4 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер. 5 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́! 6 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо. 7 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем! 8 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“ Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами! 9 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.

І мудрість — то ло́влення вітру

10 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі. 11 І поклав я на серце ^{▼▼Серце у біблійній мові — часто це центр розумового життя, розум.} своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею. 12 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру! 13 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш! 14 Говорив я був з серцем ^{▼▼Серце у біблійній мові — часто це центр розумового життя, розум.} своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце ^{▼▼Серце у біблійній мові — часто це центр розумового життя, розум.} моє всяку мудрість і знання. 15 І поклав я на серце ^{▼▼Серце у біблійній мові — часто це центр розумового життя, розум.} своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру! 16 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль! 17

Розко́ші й багатство — усе це марно́та!

18 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.