1 Corinthians 14

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. 1Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че. 2Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я. 3А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов! 4

У Церкві говоріть тільки зрозумілою мовою!

5Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше — щоб пророкува́ти. 6Як гово́рить хто чужою мовою, ▼

▼Грецьке γλω̃σσα — мова, говірка, чужа мова, незрозуміла мова.

той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. 7А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влений, і на розраду. 8Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. 9Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква. 10А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою? 11Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає? 12Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де? 13Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер! 14Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення! 15І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені. 16Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви! 17Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. 18Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду! 19Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. 20Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить „амі́нь“ на подяку твою? Не знає бо він, що́ ти кажеш. 21Ти дякуєш добре, але не будується інший. 22Дякую Богові моєму, — розмовляю я мовами більше всіх вас. 23Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! 24Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте! 25У Зако́ні написано: „Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму лю́дям оцим, та Мене вони й так не послухають“, каже Госпо́дь. 26Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво — для віруючих, а не для невіруючих. 27А як зі́йдеться Церква вся ра́зом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? 28Коли ж усі пророкують, а вві́йде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, 29і так таємни́ці серця його виявляються, і так він падає ницьма́ і вклоняється Богові й каже: „Бог справді між вами!“ 30То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння! 31Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за черго́ю, а один нехай перекладає! 32А коли б не було перекла́дача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!

Пророки в Церкві

33А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнаю́ть. 34Коли ж відкриття́ буде іншому з тих, хто сидить, — нехай перший замовкне! 35Бо можете пророкувати ви всі по одно́му, — щоб училися всі й усі ті́шилися! 36І ко́ряться духи пророчі пророкам, 37бо Бог не є Богом бе́зладу, але миру.

Хай мовчить жінка в Церкві

Як по всіх Церквах у святих, —

38нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н. 39Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві!

У Церкві нехай бу́де все благопристойно!

40Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?