Ezekiel 5

Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. 1Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє, 2покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите, 3покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися! 4Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі! 5Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить": 6шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь! 7Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть! 8Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю: 9дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.. 10Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“ 11Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона: 12під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться, 13під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.. 14Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі: 15мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом; 16борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; 17немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;