Jeremiah 27

Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, — 1сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки, 2бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! 3Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того: 4то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою! 5Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

За́клик мудрости

6Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає, 7на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої: 8„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

Нерозу́мні не слу́хають мудрости

9Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої! 10Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався! 11І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли! 12Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх. 13Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас, 14тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, — 15за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього, 16не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами! 17І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, — 18бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить! 19А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“ 22