Jeremiah 50

На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.

1

2Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий. 3Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає. 4Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є. 5Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема. 6Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує. 7Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде? 8У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його! 9Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима. 10Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“ 11Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа. 12Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий. 13Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є. 14Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться! 15„Зле, зле!“ каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном. 16Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд. 17Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став. 18Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її. 19Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами. 20Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої. 21Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви! 22Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений! 23Не кажи: „Надолу́жу я зло!“ — май надію на Господа, і Він допоможе тобі. 24Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі. 25Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою? 26Тене́та люди́ні казати „святе́“ нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати. 27Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук. 28Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує. 29Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю. 30Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́. 31Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.

32

33Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує. 34Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь. 35Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву. 36Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх. 37Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток. 38Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти. 39Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть. 40Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин. 41Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі. 42Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости. 43Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває. 44До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла. 45Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді. 46Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну.