1 Corinthians 2

І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого. І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили, щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій. Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають, а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. 10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих. 11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий. 12 Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. 13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. 14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. 15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. 16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо.
Copyright information for UkrKulish