‏ Luke 2

1Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну. 2Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї. 3Ійшли всі записуватись, кожен у свій город. 4Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) 5вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. 6Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. 7І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї. 8І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї. 9І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим. 10І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. 11Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому. 12І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. 13І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: 14Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє. 15І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам. 16І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах. 17І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се. 18І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними. 19Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм. 20І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них. 21І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі. 22І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, 23як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся; 24і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят. 25І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому. 26І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього. 27І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него, 28узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав: 29Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм: 30бо виділи очі мої спасеннє твоє 31що приготовив єси перед лицем усіх людей, 32сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля. 33І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него. 34І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть, 35(і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки. 36І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого; 37і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. 38І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі. 39І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет. 40Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;, 41І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи. 42І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм, 43і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його, 44а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими. 45І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його. 46І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого. 47Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його. 48І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе. 49І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені? 50Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм, 51І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм. 52І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.