1 Thessalonians 2
Служіння Павла в Солуні
1Ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був марним. 2Як вам відомо, перед нашим приходом до вас ми зазнали страждань та зневаги у Филиппах, але за допомогою нашого Бога ми наважилися звіщати вам Божу Добру Звістку, незважаючи на сильне протистояння. 3Бо в нашому заклику немає ні омани, ні нечистих мотивів, ні лукавства. 4Навпаки, ми говоримо, як ті, кого Бог визнав гідними та кому доручив Добру Звістку. Ми намагаємося догодити не людям, а Богові, Який випробовує наші серця. 5Ви знаєте, що ми ніколи не використовували підлесливого слова й не приховували жадібності – Бог цьому свідок. 6Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ні від когось іншого, 7хоч, як апостоли Христа, могли б бути тягарем для вас. Навпаки, ми були серед вас як годувальниця, яка доглядає за своїми дітьми. 8Ми полюбили вас настільки, що були раді поділитися з вами не лише Божою Доброю Звісткою, але й своїм життям – такими дорогими ви нам стали. 9Звичайно, брати, ви пам’ятаєте нашу працю та труднощі: проповідуючи вам Божу Добру Звістку, ми вдень та вночі працювали, щоб нікого з вас не обтяжувати. 10Ви та Бог – свідки того, як свято, праведно й бездоганно ми поводилися з вами, віруючими. 11Бо ви знаєте, що кожного з вас, немов батько своїх дітей, 12ми заохочували, втішали й закликали жити гідно перед Богом, Який кличе вас у Своє Царство й славу. 13Тому й ми постійно дякуємо Богові, бо ви, отримавши Слово Боже, яке почули від нас, прийняли його не як людське слово, а як те, чим воно є насправді, – як Слово Боже, що діє у вас, віруючих. 14Адже ви, брати, стали наслідувачами Божих церков, які перебувають в Юдеї в Христі Ісусі, бо ви постраждали від свого народу так само, як і вони від юдеїв, 15які вбили Господа Ісуса та пророків, а також переслідували й нас. Вони не догоджають Богові й вороже ставляться до всіх людей, 16перешкоджаючи нам проповідувати язичникам, щоб вони могли бути спасенні. І так вони додають до своїх гріхів. Проте нарешті гнів Божий ▼▼Деякі рукописи не містять цього слова.
спіткав їх. Прагнення Павла побачити солунян
17А ми, брати, розлучившись із вами на короткий час, – тілом, а не серцем, – ще з більшим прагненням намагалися побачити вас. 18Тому ми – точніше я, Павло, – намагалися прийти до вас декілька разів, але сатана перешкоджав нам. 19Бо хто є нашою надією, радістю чи вінком слави перед нашим Господом Ісусом, коли Він прийде? 20Справді, ви – наша слава й радість.
Copyright information for
UkrNPU