cДив. Чис. 16.
dДив. Вих. 32.

‏ Psalms 105


1Алілуя!
Славте Господа,
бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!

2Хто може виразити словами могутність Господа
й сповістити всю хвалу Його?

3Блаженні ті, хто стереже правосуддя,
хто справедливо діє повсякчасно!

4Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу,
з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,

5щоб міг я побачити добробут обраних Тобою,
радіти радістю за народ Твій,
похвалитися разом зі спадком Твоїм.

6Згрішили ми, як і предки наші,
вчинили беззаконно, діяли нечестиво.

7Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес,
не пам’ятали величі милості Твоєї,
але збунтувалися біля моря, моря Червоного.

8Та Він все ж врятував їх заради Свого імені,
щоб виявити Свою могутність.

9Пригрозив Він морю Червоному,
Червоне море – так передано цю географічну назву в більшості перекладів завдяки грецькому перекладу (Септуаґінта), у єврейському тексті вжито назву Очеретяне море йам-су́ф, що позначає, імовірно, Акабську затоку (1 Цар. 9:6).
і висохло воно,
і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.

10І врятував їх від руки ненависника,
визволив від руки ворога.

11Покрили води супротивників їхніх –
жоден з них не лишився живим.

12Тоді повірили вони словам Його
й заспівали Йому хвалу.

13Та швидко забули Його діяння,
не чекали на пораду від Нього.

14Запалали пристрастю в пустелі
й випробовували Бога в дикій землі.

15Тоді Він задовольнив прохання їхнє,
але послав виснаження їхнім душам.

16Та вони позаздрили Мойсею у стані
й Аарону, святому Господа.

17Відкрилася земля, і поглинула Датана,
і накрила все зборище Авірама. c

18Запалав вогонь серед їхнього зборища,
полум’я пожерло нечестивих.

19Вони зробили теля на Хориві
й вклонилися істукану, вилитому з металу, d

20проміняли Славу свою
на зображення бика, що їсть траву.

21Забули Бога, Рятівника свого,
Що звершив великі діяння в Єгипті,

22чудеса в землі Хамовій,
дії страшні на морі Червоному.

23Він наказав би знищити їх,
якби Мойсей, обранець Його,
не став перед Ним у проломі,
щоб відвернути гнів Його,
аби Він не погубив їх.

24І знехтували вони Землею Бажаною,
не повірили Його слову,

25і ремствували в шатрах своїх,
і не слухали голосу Господа.

26Тоді Він простягнув руку Свою на них,
щоб повалити їх в пустелі,

27і розкидати нащадків їхніх поміж народами,
і розсіяти їх по чужих землях.

28Вони пристали до Ваал-Пеора
і їли жертви мертвим богам.
Див. Чис. 13; 14.

29І гнівили Бога вчинками своїми,
тоді спалахнула серед них моровиця.

30Постав Пінхас і вчинив суд,
і моровиця припинилася.

31Це зараховано було йому в праведність
з роду в рід, навіки.

32І розлютили Його при водах Мериви,
і Мойсей зазнав через них лиха,

33бо засмутили вони його дух,
і він говорив нерозсудливо своїми вустами.

34Вони не знищили народів,
про які сказав їм Господь,

35але змішалися з народами
й навчилися діяти за їхніми вчинками;

36служили ідолам їхнім,
які стали для них пасткою.

37Приносили синів своїх і доньок
у жертву бісам

38і проливали невинну кров,
кров своїх синів і доньок,
яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським,
і осквернилася земля кров’ю.

39Вони стали нечистими через свої діяння,
розпусно поводилися у своїх вчинках.

40Тоді спалахнула лють Господа на народ Його,
гидким став Йому спадок Його.

41І віддав Він їх у руки народів,
і ненависники їхні панували над ними.

42Вороги гнобили їх,
і вони підкорилися під їхню руку.

43Він багато разів визволяв їх,
але вони бунтували у своїх задумах
і занурилися у гріхи свої.

44Але Він зглянувся на скорботу їхню,
коли почув їхнє волання,

45і згадав про Завіт Свій з ними,
і змилувався через велике Своє милосердя.

46І викликав співчуття до них
у тих, хто тримав їх у полоні.

47Врятуй нас, Господи, Боже наш,
і збери нас з-поміж народів,
щоб прославити Твоє святе ім’я,
піднесено співати Тобі хвалу.

48Благословенний Господь, Бог Ізраїлю,
споконвіку й повіки!
І нехай скаже увесь народ: «Амінь!»
Алілуя!
Copyright information for UkrNPU