Romans 9
Печаль Павла за Ізраїль
1Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа: 2у мене в серці велика печаль і невпинний біль. 3Адже я бажав би бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом, 4тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці. 5Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.Як Бог обирає
6Але це не означає, що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль. 7І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо написано: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка». ▼▼Див. Бут. 21:12.
8Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками. 9Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син». ▼ 10І не тільки це, але й Ревека отримала обітницю, завагітнівши від нашого батька Ісаака. 11Бо коли близнюки ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився 12не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому». ▼▼Див. Бут. 25:23.
13Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів». ▼▼Див. Мал. 1:2-3.
14Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні! 15Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати,
і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись». ▼
▼Див. Вих. 33:17.
16Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості. 17Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі». ▼ 18Отже, Бог милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим. 19Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?» 20Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?» ▼ 21Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного? 22А що, коли Бог, бажаючи проявити Свій гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення, 23щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, – 24нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників? 25Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ
і нелюбу – улюбленою», ▼ 26а також:
«Там, де їм було сказано:
„Ви не Мій народ“,
їх будуть називати синами живого Бога». ▼ 27Ісая проголошує про Ізраїль:
«Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску,
врятований буде лише залишок.
28Бо Господь швидко та остаточно
виконає Своє Слово на землі». ▼
▼Див. Іс. 10:22-23.
29І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств
не залишив нам нащадка,
ми б стали як Содом
й були б подібні до Гоморри». ▼
Невіра Ізраїлю
30Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри. 31А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього. 32Чому? Тому що вони шукали не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання. 33Як написано:«Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання
і Скелю падіння,
і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений». ▼
Copyright information for
UkrNPU