‏ Ecclesiastes 10

Буває глупо́та, на великих висо́тах поставлена

1Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу. 2Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч. 3Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця
У Біблії „серце“ часто визначає „розум“.
бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин. 5Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря: 6на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́! 7Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.

Не копай ближньому ями, бо сам в неї впаде́ш

8Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить. 9Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними. 10Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому! 11Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.

Про безумного

12Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його: 13поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство. 14Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому? 15Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

Про правителів

16Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять! 17Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці! 18Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах. 19Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати. 20Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Copyright information for UkrOgienko