Job 10
Ро́зпач Йова
1Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі! 2Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю? 3Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш? 4Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну? 5Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа, 6що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій, 7хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки? 8Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене. 9Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш. 10Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир? 11Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил. 12Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. 13А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе: 14якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш. 15Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти ▼▼Цебто, коли мені прощено, пор. 1 М. 32. 21.
свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! 16А коли піднесе́ться вона, ▼▼Цебто, коли мені прощено, пор. 1 М. 32. 21.
то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: 17поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш. 18І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б, 19як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу. 20Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, 21поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні, 22до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
Copyright information for
UkrOgienko