Job 41 | UkrOgienko | STEP | Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

‏ Job 41

1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш. 2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати? 3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє! 4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу. 5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів? 6 Двері обличчя ^{▼▼„Двері обличчя“ — рот.} його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах! 7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать. 8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде. 9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться. 10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї! 11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні! 12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить. 13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його. 14 Сила ночує ^{▼▼Jalin, ночує, гебраїзм: перебуває.} на шиї його, а страх перед ним утікає. 15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається. 16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно! 17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху. 18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер. 19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну! 20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно. 21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища. 22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото. 23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п. 24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною. 25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, 26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“