Pro 19 | UkrOgienko | STEP | Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.

‏ Proverbs 19

1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний. 2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться. 3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце. 4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його. 5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний. 6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари. 7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх! 8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́. 9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине. 10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником. 11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною. 12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву. 13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди. 14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа. 15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує. 16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре. 17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому. 18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу. 19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше. 20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́. 21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній. 22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу. 23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його. 24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її. 25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку. 26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, — 27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́! 28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду. 29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.