‏ Proverbs 30

астина п'ята

При́повісті Агурові

1Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я! 2Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму, 3і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих.... 4Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш? 5Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. 6До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти. 7Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́: 8віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим, 9щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога. 10Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. 11Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє, 12покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите, 13покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися! 14Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі! 15Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить": 16шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь! 17Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть! 18Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю: 19дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.. 20Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“ 21Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона: 22під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться, 23під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.. 24Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі: 25мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом; 26борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; 27немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить; 28паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х! 29Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири: 30лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким, 31осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько! 32Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста! 33Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.