‏ Romans 15

Догоджаймо ближньому

1Ми, сильні, повинні не́сти слабості безсилих, а не собі догоджати. 2Кожен із нас нехай догоджа́є ближньому на добро для збудува́ння. 3Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: „Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене“. 4А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писа́ння ми мали надію. 5А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, 6щоб ви однодушно, одними у́стами сла́вили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. 7Приймайте тому́ один о́дного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. 8Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці, 9а для поган — щоб сла́вили Бога за милосердя, як написано: „Тому́ я хвали́тиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я́ Твоє буду виспівувати!“ 10І ще каже: „Тіштесь, погани, з наро́дом Його!“ 11І ще: „Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!“ 12І ще каже Ісая: „Буде корінь Єссе́їв, що постане, щоб панува́ти над поганами, — погани на Нього надіятись бу́дуть!“ 13Бог же надії нехай вас напо́внить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагати́лись надією, силою Духа Святого!

Павло — апостол поган

14І я про вас сам пересві́дчений, браття мої, що й самі ви повні до́брости, напо́внені всяким знання́м, і можете й один о́дного навчати. 15А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благода́ттю, що да́на мені від Бога, 16щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Єва́нгелії Божої, щоб прино́шення поган стало приємне й освячене Духом Святим. 17Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей, 18бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на по́слух поган, словом і чином, 19силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поши́рив Єва́нгелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Іллі́ріка. 20При то́му пильнував я звіщати Єва́нгелію не там, де Христове Ім'я́ було знане, щоб не будувати на основі чужій, 21але як написано: „Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!“

Павлове бажа́ння прибути до римля́н

22Тому́ часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас. 23А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажа́ння прибути до вас, 24коли тільки піду́ до Еспа́нії, прибу́ду до вас. Бо маю надію, як бу́ду прохо́дити, побачити вас, і що ви проведе́те мене туди, коли перше почасти матиму я задово́лення з вами побути. 25А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим, 26бо Македо́нія й Аха́я ви́знали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть. 27Бо ви́знали за добре, та й боржники́ вони їхні. Бо коли погани стали спільника́ми в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм. 28Як це докінчу́ та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду́ до Еспа́нії. 29І знаю, що коли прийду́ до вас, то прийду́ в повноті́ Христового благослове́ння. 30Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, — помагайте мені в моли́твах за мене до Бога, 31щоб мені ви́зволитися від неслухня́них в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була́ приємна святим, 32щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами! 33А Бог миру нехай буде зо всіма́ вами. Амі́нь.