Exodus 1

Йо́сипова смерть

І осівся Йо́сип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ. 1І побачив Йо́сип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна. 2І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“. 3І Йо́сип заприсяг Ізра́їлевих синів, гово́рячи: „Конче згадає Бог вас, а ви ви́несете звідси кості мої!“ 4І впоко́ївся Йо́сип у віці ста й десяти літ. І забальзамува́ли його, і він був покладений у труну в Єгипті. 5 6

Друга книга Мойсеєва:

Вихід

Яковів рід

7А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. ▼

▼В ориґіналі завжди Micraim, перекладаємо Єгипет.

Кожен із домом своїм прибули: 8Руви́м, Симео́н, Леві́й і Юда, 9Іссаха́р, Завуло́н і Веніями́н, 10Дан і Нефтали́м, Ґад і Аси́р. 11І було всіх душ, що вийшли з стегна́ Якового, сімдесят душ. А Йо́сип був ув Єгипті. 12І вмер Йо́сип і всі браття його, та ввесь той рід. 13А Ізра́їлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвича́йно сильні. І напо́внився ними той край.

Переслідування синів Ізраїлевих

14І став над Єгиптом нови́й цар, що не знав Йосипа. 15І сказав він до народу свого: „Ось наро́д Ізра́їлевих синів численніший і сильніший від нас! 16Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не мно́жився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, — і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю“. 17І настановили над ним начальників податків, щоб його гноби́ти своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес. 18Але що більше його гноби́ли, то більше він мно́жився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів. 19І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати. 20І вони огірчували їхнє життя тяжко́ю працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.

Нака́з бабам-сповитухам убивати єврейських синів

21І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій — Пуа, 22і говорив: „Як будете бабува́ти єврейок, то дивіться на по́рід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, — то нехай живе“.