‏ Isaiah 44

2

Перша мова Йова: Його проклі́н та плач

3По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження. 4І Йов заговорив та й сказав: 5„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“ 6Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.. 7Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́! 8Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців! 9Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння! 10Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на
Левіята́н — дуже велика водяна тварина Пор. Йов 40. 25, 31, 41. 23, 24. Пс. 103. 26.
готові збудити!
11Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, — 12бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

Чому́ я не згинув в утробі?

13Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер? 14Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав? 15Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок 16з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі, 17або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали! 18Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили? 19Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі, 20разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля! 21Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́... 22І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим, 23що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані, 24тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба, 25мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним? 26Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода, 27бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені. 28Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Copyright information for UkrOgienko