‏ Philippians 2

Тільки живіть згідно з Христовою Єва́нгелією, щоб, — чи прийду́ я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте́ в однім дусі, бо́рючись однодушно за віру єва́нгельську, 1і ні в чо́му не боячи́ся противників; це їм доказ загибелі, вам же спасі́ння. А це від Бога! 2Бо вчинено вам за Христа доброді́йство, — не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього, 3маючи таку саму боротьбу́, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене. 4

Ісус Христос — то Господь

5Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя, 6то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! 7Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. 8Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. 9Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! 10Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, 11але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, 12Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. 13Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, 14щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, 15і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

Будьте бездоганні та щирі

16Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння. 17Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. 18Робіть усе без наріка́ння та сумніву, 19щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, 20додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. 21Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. 22Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

Тимофій та Епафродит

23Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. 24Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. 25Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. 26Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. 27Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. 28Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. 29Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, 30бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.